Новости города на вашем смартфоне: Facebook и Instagram
Следите за новостями в Telegram
15 березня – день народження всесвітньо відомого бактеріолога та епідеміолога Володимира Аароновича Хавкіна. Він народився 161 рік тому в Одесі, навчався у Бердянській чоловічій гімназії, потім – в Новоросійському університеті, був учнем Іллі Мечникова та Луї Пастера.
Відомо, що Хавкін довів інфекційну природу холери; розробив ефективні вакцини проти холери (1892) та бубонної чуми (1896), випробовуючи їх на собі. У 1897 р. королева Вікторія нагородила його одним із вищих орденів Британської імперії.
У 2005 р. погруддя В.А. Хавкіна встановлене біля головного корпусу Бердянського державного педагогічного університету, будівлі колишньої Бердянської чоловічої гімназії.
У день народження великого вченого професори БДПУ – Ігор Лиман та Вікторія Константинова - розповідають про 5 цікавих фактів-подробиць з життя Хавкіна, які вони виявили, працюючи з архівом в Єрусалимі.
1.Володимир палко любив своїх батьків, Аарона Хавкіна та Розалію (в дівоцтві – Ландсберг). І вже в дорослому віці Володимир Ааронович згадав у рукопису два найбільші здивування свого дитинства, коли він надзвичайно образився на батька та матір.
Перший випадок: повертаючись з батьками та сестрою з міського саду додому, Володя за наказом батька зайшов до двору знайомих аби спитати, чи не там його старша сестра. Вже коли він виходив з того двору, на Володю тявкнув тамтешній маленький песик. Тоді Аарон Хавкін тільки тихенько гримнув на собаку, при цьому не зрушивши з місця. Володимир Ааронович згадував: «мене це страшенно зачепило; моїй уяві небезпека здавалась великою, і потім майже тиждень мучила мене думка: невже батько мене так мало любить, що вважав за можливе не кинутись миттю мені на допомогу?» Другий випадок: малий Володя Хавкін бавився в дитячій кімнаті, і, вставши на стілець, дотягнувся руками до верху шафи. При цьому стілець перекинувся і Володя, як він згодом записав, «у жаху» повиснув на шафі. Мати ж, яка сиділа і вишивала в тій же кімнаті, спокійно наказала донці підставити Володі стілець. Хавкін написав: «Тон її вразив мене в саме серце; краще б я розбив собі голову, ніж побачив від моєї матері таке холодне ставлення до моєї небезпеки».
2.Вже залишивши Бердянськ, Володимир Ааронович листувався зі своїм батьком до його смерті в 1887 році. При цьому Аарон Хавкін у листах звертався до сина так: «Мій люб’язний і сердешний пане докторе», «Найлюб’язніший, найдорожчий син мій, єврейський патріот Володечка». Всі листи сина Аарон Хавкін у Бердянську постійно тримав на своєму столі, показуючи їх гостям і пояснюючи: «Щоб частіше їх перечитувати». І додавав, що для нього найбільше задоволення – розмовляти про Володю.
3.Володимир Хавкін не мав дітей, а його нині живучим родичем є Олександр Дуель, який кілька останніх років активно популяризує ім’я Володимира Аароновича.
4. Хавкін десятиріччями листувався з родиною художника Якова Соломоновича Хаста, який прославився в Парижі. Збереглися листи 1911 р., в яких Хавкін, мешкаючи в Калькутті, обговорював пропозицію рідного брата Якова Соломоновича Хаста в складчину купити будинок у Бердянську, що колись належав дідусю художника Хаста. Цей будинок стояв на розі вулиць Жуковського і Катерининської (нині Центральної та Грецької). А в 1922 р., вже мешкаючи під Парижем, Хавкін намагався допомогти еміграції родини Хастів із радянського Бердянська.
5. У 1926 р. Володимир Хавкін здійснив тривалу подорож Радянським Союзом, маючи одним із завдань з’ясувати умови існування там єврейських колоній. Відвідав він тоді і краї свого дитинства. 19 липня 1926 р. у Ольгино (що нині входить до складу села Осипенко Бердянського району) він записав кілька розповідей про махновців. У своєму щоденнику Хавкін тоді відмітив, що ці розповіді «показують, яку славу Махно залишив про себе та своїх «махновців» навіть серед не-євреїв Нової України».