Єдиний податок та податок на додану вартість (НДС) - це дві різні системи оподаткування, які використовуються для збору податків в різних країнах і можуть застосовуватися до компаній у різних ситуаціях. Ось основні відмінності між цими двома видами податків. Додатково можно отримати консультацію з цих питань тут https://www.rc-outsourcing.kiev.ua/

Суть оподаткування:

  • Єдиний податок: Це податок, який вимагає сплати фіксованої суми або відсотка від доходів компанії. Він може бути обов'язковим для певних категорій підприємств або бути доступним для вибору компаніями, які відповідають певним критеріям.

  • Податок на додану вартість (НДС): Це податок на споживчий оборот, який встановлюється на товари та послуги підприємства і зазвичай передбачається шляхом додавання певного проценту до вартості товарів або послуг. Підприємство збирає НДС від своїх клієнтів та передає його державі.

Сплата податку:

  • Єдиний податок: Підприємство сплачує цей податок в регулярному порядку, зазвичай щомісяця або щокварталу, незалежно від обсягу доходів чи прибутку.

  • Податок на додану вартість (НДС): Підприємство сплачує НДС за фактичною реалізацією товарів або послуг. Воно збирає НДС від клієнтів, а потім вираховує суму, яку слід сплатити державі на основі різниці між зібраним НДС та сумою, яку воно само заплатило при покупці сировини чи інших товарів і послуг.

Сфера застосування:

  • Єдиний податок: Зазвичай застосовується до маленьких підприємств, фізичних осіб-підприємців та певних галузей, які мають спеціальний статус.

  • Податок на додану вартість (НДС): Зазвичай застосовується до більш широкого кола підприємств, які продають товари та послуги.

Обираючи між цими двома системами оподаткування, підприємства повинні враховувати свою галузь діяльності, обсяги продажів, правила відображення податків у фінансовій звітності та інші фактори. Також важливо враховувати законодавство країни, в якій діє підприємство, оскільки правила оподаткування можуть відрізнятися в кожній конкретній юрисдикції.

Подача звітів є обов'язковою частиною оподаткування як для єдиного податку, так і для податку на додану вартість (НДС). 

Подача звітів для Єдиного податку:

Звіти про доходи і витрати: підприємство зобов'язане вести облік своїх доходів і витрат, а також зберігати всі відповідні фінансові документи. Зазвичай єдиний податок сплачується на основі грошових потоків, і підприємство повинно звітувати про це відповідними документами.

Подання звіту: Підприємство повинно подавати звіти про сплату єдиного податку у відповідній податковій службі згідно з встановленим графіком. Зазвичай це вимагається регулярно, щомісяця або щокварталу.

Податкова декларація: У багатьох країнах підприємства повинні подавати податкову декларацію, де вони вказують свої доходи, витрати та обчислюють суму єдиного податку. Ця декларація зазвичай подається в податкову службу у встановлений термін після закінчення фінансового року або іншого обраного періоду.

Подача звітів для податку на додану вартість (НДС):

Облік НДС: Підприємство зобов'язане обліковувати свої операції з НДС. Це включає в себе ведення реєстру всіх операцій із споживачами та постачальниками, де зазначається сума збору НДС та отриманого НДС.

Податкові звіти: Підприємство повинно подавати звіти про збір та сплату НДС в податковій службі на регулярній основі, зазвичай щомісяця або щокварталу. У цих звітах підприємство представляє інформацію про обсяги продажу товарів та послуг, суми сплаченого НДС та отриманого НДС.

Податкова декларація: Крім регулярних звітів, підприємство може бути зобов'язане подавати річну податкову декларацію, в якій вони підсумовують свою діяльність з НДС протягом року.

Важливо відзначити, що в кожній країні правила і терміни подачі звітів можуть відрізнятися, тому підприємствам рекомендується консультуватися з місцевими податковими органами та фахівцями з обліку та податків для дотримання всіх вимог і вчасної подачі звітів.