Професор Бердянського педуніверситету Ігор Лиман започаткував у соцмережі музейний марафон

Новости города на вашем смартфоне: Facebook и Instagram

Следите за новостями в Telegram

Музеї – це нудно? А от і ні! Просто треба вміти ними насолоджуватись, вважає завідувач кафедри історії та філософії. доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Ігор Лиман. Він – не теоретик, він – людина, яка відвідала десятки країн і сотні музеїв. Більше того, під час локдауну Ігор Лиман започаткував у Фейсбуці музейний марафон, який підхопили професори з різних міст України. Сьогодні Ігор Ігорович – герой нашого інтерв’ю.

- Скільки країн Ви відвідали? З якою метою?

- Не рахував – скільки то десятків. Я ж не мандрівник. Тому завдання «об’їхати побільше країн» - не моє. Я історик, викладач. З цим і пов’язані закордонні поїздки: дослідження, конференції, лекції, проєкти… Хоча зі сторони це може скидатись дивним: я ж займаюсь історією України, тож, здавалось би, це сама «провальна» для міжнародних зв’язків сфера – кому наша історія може бути цікавою за межами нашої держави?! Але треба вміти зацікавити – і темами, і рівнем їх вивчення та подачі. Тоді і історія Бердянська може викликати захоплення у різних країнах та на різних континентах!

- Які подорожі справили на Вас найбільше враження?

- Моєю найбільшою любов’ю залишається Мексика. Її екзотика, люди, історія, природа – все викликає захоплення! Закохався в цю країну, вперше побувавши там у 2011 р. Хоча розумію, що це «на любителя». Одна моя колега, відвідавши Мексику, потім запитала: «Чи це точно та країна, про яку Ви із захватом скрізь розповідали кілька років?!» А якщо серйозно, то я дуже радий, що у БДПУ склались дуже добрі партнерські стосунки з мексиканським Заслуженим автономним університетом Пуебла, завдяки чому, зокрема, спільно було проведено вже 8 щорічних Міжнародних симпозіумів з мультидисциплінарного вивчення пам‘яті. А в 2017 р. вже завдяки колегам, з якими познайомився на конгресі в Яссах (Румунія), я мав нагоду подивитись зовсім іншу Мексику, коли ми були запрошені на Другий міжнародний конгрес антропології солі до Лос Кабоса, де Тихий океан зустрічається з морем Кортеса.

- Зазвичай мандрівники люблять привозити з інших країн особливі речі. Що колекціонуєте Ви?

- Мої «колекції» здебільше не матеріальні: я колекціоную свої враження та спогади. А для того, аби їх час від часу «освіжати», роблю фотографії.

- Відвідування музеїв – обов’язкова частина програми?

- Так, майже обов’язкова. Але не в тому сенсі, що я змушений відвідувати музеї. Це – неабияке задоволення! І справжня втіха, коли професійні обов’язки і задоволення нерозривні. Cкажімо, не так давно, напередодні пандемії, я провів місяць у Берліні по дослідницькій програмі, яка мала бонусом спеціальну перепустку до всіх закладів Фонду прусської культурної спадщини. А це, окрім архіву та бібліотеки, і аж 17 музеїв!

Хоча, звичайно, основною метою більшості моїх поїздок були не музеї.

- За якими критеріями Ви обираєте музеї, до яких треба заїхати?

- Коли музеї – захоплення, то і критерії відповідні. Цілеспрямовано ж я їду до тих музеїв, де є вірогідність виявити джерела для моїх досліджень.

До багатьох музеїв просто приємно повертатись. Тож у деяких з них я бував вже по 5 і більше разів. І це не набридає! Але якщо казати про те, який музей світу я відвідав найбільше разів, то тут сюрпризу не буде: це безумовно, рідний Музей історії БДПУ, який ми створили вже 9 років тому.

- У своєму блозі «Як правильно мандрувати» культовий бразильський автор Пауло Коельйо радив уникати музеїв «для галочки». А яку пораду дали б Ви мандрівникам?

- Порада проста: насолоджуйтесь всім, що бачите. І прагніть побачити побільше!

- Спростуйте твердження: «Похід до музею – це нудно». Як зробити подорож до музею цікавою?

- Сама подорож – це вже захоплююча пригода! Ще давно, наприкінці минулого тисячоліття, я взявся возити наших бердянських студентів-істориків до українських музеїв – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Умань, Львів, міста Криму… Багато хто з тих вже давно колишніх студентів досі із захватом і ностальгією згадує ті поїздки. І, вже самі ставши викладачами, возять до музеїв своїх вихованців. А щоб похід до музею був не нудним, достатньо просто усвідомлювати, що музеї – це безцінні скарбниці, де зібрані найцікавіші, найяскравіші, найекзотичніші, найвеличніші (і ще багато най- най- най-) досягнення людства.

- Коли і чому у Вас виникла ідея публікувати фотографії з різних музеїв світу?

- На початку січня: я, як і інші викладачі БДПУ, пішов у планову відпустку, а в країні починався локдаун. Тож з’явились і час, і відповідний настрій, аби розбирати свої фотографії і знов «пережити» яскраві емоції, пов’язані із зустрічами зі світовими шедеврами.

- Скільки віртуальних подорожей Ви вже опублікували? А скільки ще залишилось?

- Показав вже близько 40, попереду – ще чимало, але скільки – сам не знаю. Я ж не «заготовив» всі пости наперед: мені цікаво їх робити кожен день, виділяючи на такі «подорожі» 10-20 хвилин. Тож куди мені захочеться подумки повернутись завтра –іноді загадка і для мене.

Як сказала вчора одна студентка-заочниця, «Я кожного дня чекаю Ваших постів як наступної серії серіалу». Приємно, що професори з різних міст України невдовзі підхопили ідею і стали публікувати свої музейні подорожі. 

- Яка реакція користувачів Фейсбуку на Ваш музейний марафон?

- Я і не думав, що стільки людей будуть стежити за цими моїми музейними спогадами! Хтось пригадує свої враження від відвідання тих самих музеїв, інші відкривають для себе щось нове та цікаве. Як сказала вчора одна студентка-заочниця, «Я кожного дня чекаю Ваших постів як наступної серії серіалу». Приємно, що професори з різних міст України невдовзі підхопили ідею і стали публікувати свої музейні подорожі. Інші колеги взялись використовувати опубліковані мною музейні світлини в своїх лекціях і презентаціях.

Яка ще реакція? Ось послання в месенджері від моєї колишньої студентки, яка викладає історію в не бердянській гімназії: «Ви один з моїх натхненників. Завдяки вашим постам я маю можливість наочно показати учням, що історія - це не десь далеко та давньо, історія - це і мандрівка, і дослідження, і експерименти, і безліч зустрічей з цікавими людьми, а головне - історик може бути успішною людиною». Імені і прізвища не називаю, тож, сподіваюсь, проти такого цитування авторка цього меседжу заперечувати не буде.

- Коли плануєте нову подорож і який музей в ній відвідаєте?

- Планувати в умовах COVID-19 – невдячна справа. Адже через пандемію було скасовано чимало моїх запланованих поїздок на конгреси, конференції та проєкти: одні заходи просто відмінені, інші відкладені на невизначений час, треті повністю переведені в площину он-лайн. А між участю в конференції «в живу» і он-лайн прірва приблизно така ж, як між поїздкою до музею і переглядом посту про нього. Поки що подорожуємо виключно віртуально. Втім, у цьому теж є свої плюси: принаймні, у 2020 р. саме через карантинну «невиїзність» мені вдалося досхочу насолодитись купанням в нашому рідному Азовському морі аж до глибокої осені, до 8 листопада! 

Читайте також на 06153 про Володимира Мойсея - людину, яка не здається.